Сильное имя Надежда!
Авторы: Надежда Викторовна Савченко
Жанры: Биографии и мемуары, Недописанное
Циклы: не входит в цикл
Формат: Полный
Всего в книге 25 страниц. Год издания книги - 2015.
Эта книга находится в процессе перевода на русский и английский языки здесь.
Вы можете помочь в переводе. Просто зарегистрируйтесь и начинайте переводить! Спасибо!
* * *Надія Савченко — Героїня і гордість України, людина незламної сили духу, безмежною любов’ю до України і надзвичайним патріотизмом. Під час свого перебування в російській в’язниці відома українська льотчиця, ім’я якої відоме кожному українцеві, написала книгу, що є певним посланням всім українцям. Це заклик нізащо не опускати руки, боротися й вірити в торжество справедливості.
Триста сторінок — рівно стільки зайняла розповідь Надії про життя, війну в Україні, умови перебування в полоні, операцію з її викрадення, голодування, події під час Майдану, початок антитерористичної операції.
Крім того, волелюбна сильна жінка зі знаковим ім’ям розповідає чимало про себе, власне життя. Надія стверджує, що книга — це її погляд на саму себе з боку. Три тижні, які знадобилися на її написання, вона згадувала своє життя, аналізувала його, фіксуючи на папері. Так з’явилася книга «Сильне ім’я Надія». Видання як ніщо краще символізує незламність і силу українців, їх любов до свободи і незалежності. Це заклик не тільки до земляків, а й до всієї світової громадськості отямитися, звільнитися від абсурдності своїх принципів, почати робити рішучі кроки, нарешті приймати адекватні рішення. Книга написана в особливій манері, притаманній виключно експресивній та безстрашній Савченко, доповнена оригінальними супроводжуючими малюнками у виконанні сестри Віри.
* * *Перед вами уривок з книги «Я не залишаю собі сил на зворотній шлях»/«Сильне ім’я Надія!», яку Надія Савченко написала в московській тюрмі.
Читать онлайн Сильное имя Надежда!
Зміст
Війна — 17
Полон — 29
Викрадення — 53
В’язниця — 75
Голоду в’язниці та поза нею — 125
Сильне ім’я Надія — 167
Довга дорога до неба… Армія. Початок — 183
Школа ВДВ. Слава ВДВ! — 201
Ірак — 211
Списаний льотчик… «недольотчик». Харківський університет повітряних сил — 253
«Не знаючи броду, не лізь у воду». Гниле болото Броди — 267
Майдан — 279
Крим. АТО — початок — 293
Рикошет — 307
Листи до українців із російської в’язниці — 315
Живі листи до сестри із в’язниці — 322
Листц на передову — 324
Предмова
І одна в полі воїн…
Шановні читачі, ця книга — різна… Іноді вражаюча, іноді — шокуюча. Читаючи її, хочеться і плакати, і сміятися. Однак головна її прикмета — вона до щему, до болю в скронях ЧЕСНА! Як і сама Надія — така ж відкрита, мужня та незламна. І ви отримаєте змогу побачити очима автора книги — воїна, льотчиці, народного депутата та Героя України Надії Савченко — і відвертості про «систему», і щирості про бардак у військовому господарстві, побачите й гострі слівця, які є проявом емоцій щирої людини, і розвіювання міфів про наші миротворчі місії.
Але жодна людина, яка триматиме цю книгу, не зможе закинути авторові обвинувачення у нечесності або спробі хоча б якось прикрасити дійсність.
Усі слова Надії — ніби оголений нерв, як перевірка на мужність і готовність дивитися правді у вічі для всього нашого суспільства. І нехай вона місцями буде відверто шокуючою і навіть болючою. Читайте, ковтаючи сльози (як це робила я!) і усвідомлюючи правду… Адже саме так, через усвідомлення правди суспільством і відбувається катарсис, очищення… Хтось скаже: «А як же брутальність?» Та це ж війна, панове! А туди в білих рукавичках не ходять. Справжні воїни не вирізняються ні манерністю, ні вживанням поетичної лексики… Однак ми маємо надію на краще майбутнє лише завдяки таким воїнам світла та захисникам здобутків Революції Гідності, як Надія.
Я мала щастя прочитати цю книгу однією з перших, після Віри — Надіної сестри та ще декількох осіб, що її набирали з рукопису. Вона видана мовою оригіналу та у близькому кожному розмовному стилі, без будь-яких філологічно-стилістичних «прикрас». Ми, редактори, не вносили змін до тексту, зберігаючи авторську манеру викладення думок, адже своїми втручаннями мали ризик позбавити ці написані у російській в’язниці рядки головного — відчуття реальності пережитого. Та і Надія на цьому наполягала, — хіба хтось може перед нею встояти? А тепер її будете читати й ви.
Читайте її, мужні чоловіки, ті, хто зі зброєю у руках боронять Вітчизну. Ви знайдете там ще більше мужності та відваги…
Читайте її, тендітні дівчата, розумниці, мамині доні, котрі волонтерськими добрими справами щоденно роблять щось для своєї країни — ви знайдете там підтримку і розуміння…
Читайте її, мами й татусі, бо вона написана і Вашою дочкою, дочкою нашого народу… Вона зараз там — так само на передовій, перед очима всієї світової спільноти, «ОДНА в полі воїн», як тільки може, стоїть за всіх нас, чим може, боронить і захищає… Така тендітна, така беззахисна, але наскільки ж незламна та мужня! Ви знайдете в ній найкращий приклад дочірньої любові, поваги до сім’ї та величезну тугу за Батьківщиною…
Читай її, патріотично і навіть не дуже патріотично налаштована молодь! Перші — для того, щоб знайти підтримку та приклад власному почуттю любові до Батьківщини, а інші — ну, можливо, аби зрозуміти, як і за що її можна і треба любити.
Читайте її, вороги. Адже у цивілізованому світі навіть ворогу, але гідному противнику можна виказати шану і повагу за мужність, щирість, чесніть і відданість своїм принципам.
Читайте її, читайте і перечитуйте, передавайте один одному! Читайте її, корумповані чиновники, недолугі керівники, безталанне командування… Там є чому повчитися! Та начувайтеся, бо Надія повернеться. Вона обіцяла навести лад, і чомусь я їй вірю!
У передмові до цієї книги не місце «штампам» та показушним словам. Тому вибачте, що не можу втриматись від одного з них. Бо нашому суспільству протягом багатьох років, ще з часів дисидентства хронічно не вистачало своєї власної Жанни д’Арк — людини, що може стати прикладом самопожертви заради любові до Батьківщини та власного народу, остаточно пробудить цей гордий, незламний народ до звершень і позитивних перетворень, розпочатих Революцією. Однак я не боюся звинувачень у банальності порівняння, тому що мій приклад має право на існування лише в плані подібності характерів жінок, що спромоглися стати лідерами нації, а не жертовності їх постатей, бо в нашої Надії інше життєве кредо — слова героїв-панфіловців: «Сегодня за Родину умирать еще рановато, сегодня за Родину пожить надо!»
А ще обов’язково хочу висловити найщиріші слова подяки від майбутніх читачів сестрі Надії — Вірі. Саме завдяки її невтомній енергії, щирій сестринській любові та такому ж, як і в Наді, патріотизму і виходить ця книга. До того ж, саме у такому вигляді, якою ви її бачите. Віра — як називає її сама Надя — «співавтор», автор малюнків, художник-оформлювач видання та головний цензор нашої видавничої роботи.
Хочеться також щиро подякувати російським адвокатам Надії — вони профі і мужні люди. Дякуємо вам, Ілля Новіков, Марк Фейгін та Микола Полозов! Дякуємо від всієї України!
