Князь Михайло Чернігівський та його виклик Орді

Князь Михайло Чернігівський та його виклик Орді

Авторы:

Жанр: История

Циклы: не входит в цикл

Формат: Полный

Всего в книге 27 страниц. Год издания книги - 1996.

У книзі–дослідженні С. Павленка «Князь Михайло Чернігівський та його виклик Орді» розповідається про життя і діяльність одного з відомих представників Ольговичів, героїчний вчинок–протест якого мав великий резонанс у другій половині XIII сторіччя серед поневолених монголо–татарами русичів.

Читать онлайн Князь Михайло Чернігівський та його виклик Орді



Чернігів

1996

Видання журналу

«Сіверянський літопис»


Вступ

Чернігово–Сіверська земля, ослаблена князівськими усобицями, переворотами, у першій половині XIII сторіччя не могла стати надійним монолітом–оплотом у захисті Київської Русі від орд організаційно згуртованого монгольського іга. Нищівний погром, тактика вогню і меча, застосована загарбниками у Чернігові, Києві та інших містах, відкидала у той момент будь–яку думку переможених про реальність згуртування місцевих сил для організації супротиву, збройного протесту поневолювачам. Відчайдушні спроби міських жителів Придесення, Придніпров’я дати рішучу відсіч противникові були жорстоко придушені. Сили ворога, що прийшов зі Сходу, в стократ переважали місцеві збройні формування.

Руїна 40–х років XIII століття настільки була шокуючою, що давала мало надії на скоре визволення від рабства. Песимізму, відчаю, приреченості, що охопили величезні простори оскверненої і сплюндрованої Русі, важко було знайти альтернативу.

«Се уже к 40 лет приближаеть(ся) томление и мука, и дане тяжькые на ны не пристануть, — писав у 1270–х роках талановитий проповідник, ігумен Києво–Печерського монастиря Серапіон, — (…) и в сласть хлеба своего изъести не можем, и вьздыхание наше и печаль сушать кости наши».[2]

Князівські керманичі краю залишались перед дилемою: або смерть за непокору, або збережена влада ціною принизливого плазування перед переможцями, або втеча подалі від лиха і обрання життя емігрантів.

Спокуса зберегти свої попередні князівські привілеї, владні функції все ж переважувала. Так, відомий переможець шведів (1240 р.) князь Олександр Невський приборкував мечем вільнолюбний Новгород, який не хотів платити данину монголо–татарам.[3] Його дружинники після захоплення міста новгородцю Олександру та іншим лідерам супротиву відрізали носи, а декому «очи выимаше».[4] У нагороду за слухняність та покірність ординці подарували О. Невському Чернігів, яким він правив через намісника у 1263—1272 роки.[5]

Подія, яка сталася у 1246 році в Золотій Орді, у цьому зв’язку була дещо нетиповою і нечуваною: чернігівський князь Михайло Всеволодович, викликаний у ставку до Батия, відмовився перед зустріччю з ним віддати шану божествам непереможного завойовника,[6] виконати нехристиянський обряд.[7] Цей вчинок без перебільшення слід розцінювати як мужній виклик смерті, поневолювачам, політичний протест загарбнику.

Мученицька загибель чернігівського князя стала для православ’я тієї доби рятівним символом нескореності віри, цементуючої духовної єдності русичів. Монгольське нашестя трактувалося як гірка розплата за усобиці, князівські підступи і чвари, за пролиття невинної крові. Дочка Михайла Всеволодовича Марія у своєму Ростовському літописі «нахожениє иноплеменник1 на землю русьскую» пояснює «гнівом Божиимь за умножениє гріхов наших».[8]

Незламна ж вірність Богу, повернення до суворого слідування християнським істинам — ось порятунок, шлях до свободи. Тільки при цій безкомпромісній умові можна здолати агресора.2 Народження такої ідеології пояснює, чому приклад мученицької смерті Михайла Всеволодовича за віру у поневолених ординцями землях здобув більший резонанс, ніж подвиги сміливців, які наважувалися піднімати мечі на монголів. Беззбройний чернігівський князь дав зрозуміти Батиєві: є грішні поневолені народи, є тяжка реальність монгольської окупації, але і є над всіма Бог, духовний оберіг — віра, сили, які не здолати нікому.

750–річна часова віддаленість від цієї неординарної події дозволяє по–різному трактувати життя і наміри Михайла Всеволодовича, ставити під сумнів його вірність релігійним постулатам. Наше дослідження, опираючись на існуючу джерельну базу, видану літературу, не претендує на повну реконструкцію картини діянь святого. Це при будь–чиєму найсерйознішому бажанні зробити неможливо. Бо ж численні житія, сказання, літописні згадки про нього грішать як суб’єктивістськими оцінками, художнім вимислом літописців, так й існуючими церковними канонами написання подібних документальних творів.

І все ж версія розуміння Михайла Всеволодовича як символу народженої у XIII столітті ідеології спасіння поневоленого краю має право на свої докази, аргументи. Спробуємо їх викласти у наступних розділах.

Розділ I

З РОДУ ОЛЬГОВИЧІВ

У 1179 році, як повідомляє літопис, «привів Святослав (Всеволодович) за Всеволода, за середнього сина, жону з Ляхів, (Марію) Казимірівну, у Філіппів піст».3[1]

Шлюб між чернігівським князем Всеволодом Святославовичем Чермним (Рудим) і донькою великого князя польського Казиміра II Справедливого Марії — Анастасії продовжив рід Ольговичів.

За В. Татіщевим син Михайло у них народився у 1179 році,[2] бо цього ж року княгиня занедужала і постриглася у черниці. М. Карамзін, пишучи в «Історії держави Російської» про сина Святослава Всеволода Чермного, одруженого «на доньці Казимировій Марії (скоро померлій інокинею в Київському, нею заснованому монастирі Св. Кирила)», у примітках слушно сумнівається в літописних повідомленнях: «І так ця княгиня в один рік і вийшла заміж, і прийняла Схиму, і збудувала кам’яну церкву?».[3] Відповідь на цей парадокс дає розвідка відомого українського історика М. Максимовича про заснування київської церкви св. Кирила. Він спростовує численні плутані літописні повідомлення про раптову смерть матері Михайла Всеволодовича. Насправді у 1179 році померла засновниця Кирилівської церкви і монастиря княгиня Марія Мстиславівна, дружина Всеволода Ольговича, дочка Мстислава великого, внука Володимира Мономаха.[4]


С этой книгой читают
Ромейское царство
Жанр: История

Книга для чтения стройно, в меру детально, увлекательно освещает историю возникновения, развития, расцвета и падения Ромейского царства — Византийской империи, историю византийской Церкви, культуры и искусства, экономику, повседневную жизнь и менталитет византийцев. Разделы первых двух частей книги сопровождаются заданиями для самостоятельной работы, самообучения и подборкой письменных источников, позволяющих читателям изучать факты и развивать навыки самостоятельного критического осмысления прочитанного.


О разделах земель у бургундов и у вестготов
Жанр: История

Грацианский Николай Павлович. О разделах земель у бургундов и у вестготов // Средние века. Выпуск 1. М.; Л., 1942. стр. 7—19.


Древние ольмеки: история и проблематика исследований
Жанр: История

В книге рассказывается об истории открытия и исследованиях одной из самых древних и загадочных культур доколумбовой Мезоамерики — ольмекской культуры. Дается характеристика наиболее крупных ольмекских центров (Сан-Лоренсо, Ла-Венты, Трес-Сапотес), рассматриваются проблемы интерпретации ольмекского искусства и религиозной системы. Автор — Табарев Андрей Владимирович — доктор исторических наук, главный научный сотрудник Института археологии и этнографии Сибирского отделения РАН. Основная сфера интересов — культуры каменного века тихоокеанского бассейна и доколумбовой Америки;.


Очерки истории Сюника. IX–XV вв.
Жанр: История

На основе многочисленных первоисточников исследованы общественно-политические, социально-экономические и культурные отношения горного края Армении — Сюника в эпоху развитого феодализма. Показана освободительная борьба закавказских народов в период нашествий турок-сельджуков, монголов и других восточных завоевателей. Введены в научный оборот новые письменные источники, в частности, лапидарные надписи, обнаруженные автором при раскопках усыпальницы сюникских правителей — монастыря Ваанаванк. Предназначена для историков-медиевистов, а также для широкого круга читателей.


Ядерная угроза из Восточной Европы

В книге рассказывается история главного героя, который сталкивается с различными проблемами и препятствиями на протяжении всего своего путешествия. По пути он встречает множество второстепенных персонажей, которые играют важные роли в истории. Благодаря опыту главного героя книга исследует такие темы, как любовь, потеря, надежда и стойкость. По мере того, как главный герой преодолевает свои трудности, он усваивает ценные уроки жизни и растет как личность.


Эпоха завоеваний
Жанр: История

В своей новой книге видный исследователь Античности Ангелос Ханиотис рассматривает эпоху эллинизма в неожиданном ракурсе. Он не ограничивает период эллинизма традиционными хронологическими рамками — от завоеваний Александра Македонского до падения царства Птолемеев (336–30 гг. до н. э.), но говорит о «долгом эллинизме», то есть предлагает читателям взглянуть, как греческий мир, в предыдущую эпоху раскинувшийся от Средиземноморья до Индии, существовал в рамках ранней Римской империи, вплоть до смерти императора Адриана (138 г.


Что происходит с душой после смерти
Жанр: Эзотерика

Что происходит с душой после смерти? На этот вопрос дают самые разные ответы различные религиозные, философские и научные учения. В этой работе Свами Шивананда, один из величайших духовных авторитетов XX века, анализирует практически все существующие воззрения на жизнь и смерть, реинкарнацию и нефизические планы бытия - естественно, больше всего внимания уделяя воззрениям своей собственной религии - ведантического индуизма, - и дает исчерпывающий ответ на вопрос, вынесенный в заглавие книги. Читателя ждет захватывающий рассказ о путешествии души по мирам-локам индуистской Вселенной, о людях, помнящих свои предыдущие жизни, о смысле посмертных религиозных ритуалов, о спиритизме и карме и о многом другом, что связано с величайшей тайной человеческого бытия.


Про время

Эта книжка создана специально для детей младшего дошкольного возраста. Читая веселые стихи и рассматривая яркие картинки, ребенок получит первое представление о таком сложном понятии, как время.


Фурцева. Екатерина Третья

Екатерина Алексеевна Фурцева занимала высшие посты в советской государственной и партийной системе при Хрущеве и Брежневе. Она была Первым секретарем МГК КПСС, членом Президиума ЦК КПСС, министром культуры СССР. Фурцева являлась своеобразным символом Советского Союза в 1950–1970-х гг., — волевая, решительная, властная женщина, Фурцева недаром получила прозвище «Екатерина Третья».В книге, представленной вашему вниманию, о личности и политике Екатерины Фурцевой вспоминают известные деятели той поры: Д. Т. Шепилов, Председатель КГБ СССР и заместитель Председателя Совета министров СССР при Хрущеве и Брежневе; А. И. Аджубей, главный редактор газет «Комсомольская правда» и «Известия», зять Хрущева; Н. А. Микоян, писательница и журналист, невестка знаменитого А. И. Микояна.


Во дни торжеств. Острые вопросы в юбилей Победы

Владимир Сергеевич Бушин, — писатель, публицист, литературный критик и поэт, — прошел войну и поэтому сегодняшний день во многом оценивает с позиции фронтовика. Он ведет беспощадную борьбу со всем, что принижает нашу великую Победу и наносит ущерб нашей державе.В своей новой книге В.С. Бушин задает острые вопросы кремлевским руководителям и тем, кто их окружает и поддерживает. Среди адресатов В. Бушина — В. Путин, Д. Медведев, А. Чубайс, В. Матвиенко, И. Яровая, Н. Михалков и многие другие деятели политики и культуры.Вопросы касаются всех сторон российской жизни — политического, экономического и социального состояния страны, культуры, образования и т. д.


Другие книги автора
Кохання гетьмана Мазепи
Жанр: История

У студії мазепознавця С. Павленка висвітлений інтимний світ гетьмана Івана Мазепи, який не тільки був великим меценатом, мужнім захисником та оборонцем Вітчизни, а й палко кохав.